ЗУСТРІЧ WUBC З ЛЕОНІДОМ КРАВЧУКОМ

21 – 23 вересня місто Львів відвідав перший Президент незалежної України Леонід Кравчук. Приїзд політика було організовано західноукраїнським бізнес-клубом «West Ukrainian Business Club». Учасники клубу запросили Леоніда Макаровича для дискусії на закритій зустрічі 22 вересня, а також для виступу перед студентами Українського Католицького Університету.

Зауважимо, що Леонід Макарович вперше погодився виступити на зустрічі такого формату і відзначив для себе важливість даної події. За словами Леоніда Кравчука, розмова із людьми, котрі не бояться приймати рішення та здійснюють розвиток своїх бізнесів в межах України є важливим внеском у побудову інвестиційної привабливості держави.

Під час зустрічі із спільнотою “WUBC” звучали такі важливі питання як, рішення щодо відмови України від ядерної зброї, про роль США та Європи, про Крим, про те чому нововведені реформи не є рушійною силою в боротьбі за позитивні зміни в державі та про політичну ситуацію в країні.

Основні питання

– Леоніде Макаровичу, в країні складна політична ситуація, ми живемо в умовах військового конфлікту. Позиція Росії щодо нашої держави усім зрозуміла, але є ще Європа та США, які намагаються вплинути на Україну. Хто, на Вашу думку, є для нас справжнім союзником: Америка чи Європа?

– Ми, українці, є для себе найкращими союзниками. Необхідно навчитися жити мирно всередині власної країни. Звісно, треба вести таку політику, щоб Україна могла претендувати не тільки на словесну підтримку – маємо бути потрібні і тим, і іншим, тоді Росія розумітиме, що за нами стоїть велика сила.

Для того, щоб це здійснити ми повинні врешті прийняти рішення про вступ до НАТО, а воно, у свою чергу, буде прийнято позитивно лише у випадку проведення референдуму. Я вірю, що за це проголосувала б більшість. Коли я був президентом, то за вступ до НАТО голосувало 18% людей, а зараз, згідно з попередніми опитуваннями, – 73% .

– Проте, поки це рішення не прийнято, як людям жити зараз, коли триває конфлікт на сході, а Крим під владою Росії?

– Вирішення цих проблем не може бути швидким, нам слід набратися терпіння. А теперішнім політикам не варто давати пустих обіцянок, бо люди просто перестануть вірити навіть тоді, коли дуже хочеться, щоб ці слова здійснились.

Щодо Криму, то ця територія стане українською лише тоді, коли Росія зрозуміє, що не може її утримувати. Повірте, це станеться. Повертаючись у минуле, можу сказати, що цю ситуацію ми вже проходили. Часто чую, що Україні «віддали» Крим, ні – нас змусили його взяти, бо не хотіли вкладати кошти в його розвиток. Для того, щоб привести до ладу цю територію ми витратили 100 млрд. дол., і це ще дуже приблизна цифра. Проте, Росія ніколи не хотіла його віддати назавжди.

З початком незалежності знову постало питання про повернення Криму до Росії. Ситуація повторювалася лише з однією відмінністю – ми зуміли домовитись з людьми, які були на той час при владі про проведення референдуму і належність Криму Україні.

Ми домовлялися, а нинішні політики думають, що можна піти іншим шляхом. Ні, не вдасться. Якщо немає сили – треба домовлятись, якщо сили зовсім нема – треба боротися, бо держава, яка нехтує своїми інтересами, вже не є незалежною державою.

– Вас часто критикують за відмову від ядерної зброї, адже помітно, що умови Будапештського меморандуму на сьогодні не виконуються. Зараз, коли вже пройшло багато років, як Ви вважаєте, чи не було те рішення помилковим?

– Я не хочу нікого судити, але мушу зауважити, що рішення про ядерне роззброєння прийняв я разом з Верховною Радою. Реалізацію цього рішення виконав Леонід Кучма, підписавши меморандум. На той час в нас було 165 стратегічних шахт, з них 40 на рідкому паливі. Кожна ракета несла 5 боєголовок, які виготовляли в Арзамасі і ми їх не випробовували. Ракета мала чіп із вже закладеним напрямком, системи управління цим напрямком у нас не було.

1997 року всі боєголовки виходили з ладу через вік – ми мали 900 ядерних небезпек і потенційно шалені втрати. Ті, хто вважає, що якби в України була ядерна зброя то Росія б поводила себе по-іншому, абсолютно неправі: навіть якби ракети не вийшли з ладу, то як могли б ми використати їх проти Росії, коли живемо на близькій відстані один від одного?

Будапештський меморандум, то вже інша справа – можна було записати хоч один пункт, який би звучав так: «меморандум вступає в силу після прийняття механізмів реалізації меморандуму». Звісно, я не маю переконання що це б спрацювало, але ми б мали на що посилатись сьогодні.

– Леоніде Макаровичу, якою є Ваша думка стосовно нововведених реформ в Україні? Судова, медична, земельна – чи справді їх реалізація приведе країну до позитивних змін?

Реформи потрібні всі.  Та треба розуміти, що нові реформи необхідно узгоджувати з людьми, їх має підтримати більшість і громадян слід інформувати про це правильно та завчасно.

– Чи імпонує Вам діяльність когось із сучасних політиків?

– Минулого року я зібрав близько 250 людей – ровесників України – в одній залі і, скажу відверто, отримав масу задоволення від спілкування з ними. Я завжди дотримувався і дотримуюся думки, що виконувати державно-владні повноваження мають виключно українці. У країні багато достойних молодих людей, які не бояться приймати рішення.

– Яким Ви бачите розвиток України?

– Ось уже практично 26 років у країні існує дуалізм влади: президент не несе прямої відповідальності за прийняті рішення. Як держава житиме успішно, коли одні й ті ж питання вирішують різні організації? Потрібно обов’язково це визначити, а тоді займатися впровадженням реформ. В Україні багато професіоналів, особливо програмістів, яких радо приймають в цілому світі, і держава має їх підтримувати. На мою думку, нашій країні слід орієнтуватися не на аграрні чи виробничі ресурси, а на високі технології.

Цитати

«Найважчим для президента є прийняти рішення, яке б у результаті не призвело до поганих наслідків: «Коли такі важкі рішення стоять на порядку денному, то не варто поспішати, слід все добре обдумати, проаналізувати кожен можливий варіант і лиш тоді утвердити закон».

«Президент має прийняти для себе основні стратегічні рішення такі, як безпека, міжнародні відносини і національні інтереси народу. Коли президент хоче знати і вирішувати все, то є шанси не впоратися з цією задачою. Важливою є також і команда – не близьких до президента людей, а тих, які люблять Україну»

«У мене були помилки, наприклад, я розумію, що міг знати про Росію більше, ніж я знав в той час. Мені треба було уважніше слухати тодішніх керівників і робити відповідні висновки, я не думав, що Росія стане для нас таким ворогом. А ще, я дуже вірив в те, що Захід хоче нам тільки добра, проте дуже скоро переконався в протилежному – Захід завжди має свої інтереси».

«У сучасних політиків має бути сформована надійна команда і не бізнесменів, а представників з усієї України, з кожного її регіону. Президент не має сприймати країну, як бізнес, він має слухати народ».

 «Як нам обрати правильну стратегію, коли Львів дивиться на Захід, а Севастополь – на Схід, коли ми маємо три, по – різному сформовані України? Так, були у нас часи, коли вироблялися правильні стратегії, але накласти їх на Україну ми зараз не можемо, але всьому свій час».

«Партію не можна створити, вона створюється сама. Та навіть, якби таке сталося і мене запросили нею керувати, то я б відмовився, бо не хочу, щоб мене водили, хочу ходити сам».

«Національну ідею дуже просто сформувати – побудувати національну відповідальну державу, де будуть виконуватись права і свободи людей».

Дякуємо Леоніду Макаровичу за те, що він відгукнувся на запрошення нашої бізнес – спільноти та провів цікаву і конструктивну дискусію з її учасниками.

Окрему подяку висловлюємо відпочинковому комплексу Edem Resort Medical & Spa с. Стрілки.